Людмила Комсомольская, ученица Марии Рябцевой, г. Донецк Донбасу!
Рідний мій краю! Для тебе я пiсні спiваю, Для тебе я вiрши складаю, Та працею своєю, тебе я прославляю!
Я народилась у Донецьку – Мiй рiдний батько – рiдний край. Тебе люблю, та прославляю, Все те, що є у тебе, з краю в край.
Люблю Азовське тепле море, Люблю лiси, люблю поля – Для мене, все це Україна, І батько, й матiнка моя!
Моїм батькам, вже трошки бiльше, Нiж нашим селам і мiстам, Що об’єднались для творiння нових iдей, i на землі i в небесах.
За довгий шлях життя людського, В моїх батькiв вже мало сили, Щоб спонукать, та розквiтать, Але Любовію своєю, вони спроможнi, Дiтей та онукiв врозумлять.
А, ти, Великий рiдний Краю – Ти, ще юнець, за своїм віком. В тобi i сила є, i воля, Лiси, поля, моря, земля, Все те, що для людини цiнне. Бо то, є спадщина моя.
Так дай же, Боже, нам терпіння, i знань, i сили, i натхнення, щоб знати, як це сохраняти, i розвивати й прикрашати, своєй Любов’ю надихати, для подальшого цвiтiння.
Дай Боже вiри в те, що зможем, Ми все здолать в дорозi к щастю, Бо ми єдинi в цiлiм Свiтi І у єдинствi наше щастя.
Надiї, Вiри и Любовi – Я всiм сородичам бажаю, Своєю чистою Любов’ю, Слова свої я надихаю.
Мiй рiдний Край – моє натхнення! Хай буде в тобi сила й далі, Творити від мала до велика, Все те, що Боги планували!
| 