Наталья Звягина, ученица Анжелы Горловской, г. Донецк
Покаяние
Прими меня, Отец Небесный, в Свою Обитель!
Ты – мой Учитель, мой Наставник, мой Родитель!
Так много лет я за грехами от Тебя скрывалась,
А время быстротечно мчалось, мчалось, мчалось…
А я от Бога убежать хотела,
И не заметила, как перешла пределы –
Зашла за Кон, нарушила запреты,
На Дух Святой накладывая вето.
Бежала, падала, и Благодать теряла,
Почём фунт лиха в полной мере я познала,
И вот, теперь, как раненая птица,
Хочу я пред Тобою повиниться.
Довольно мне, как сироте, скитаться,
Хочу познать я истинное Счастье,
Хочу с Тобой, Отец, соединиться,
Твоею Частью вновь на Свет родиться.
Хочу служить Тебе я Верою и Правдой,
Покой душевный будет для меня наградой,
Добро творить хочу с Надеждой и Любовью,
Чтоб больше не болеть ни телом, ни Душою.
Чтоб дальше жить, и радоваться жизни,
Чтоб пользу принести своей Отчизне,
Чтоб Рай Земной в своей Душе построить,
Чтоб пройденный урок навек усвоить.
Прими меня, Отец, в Свою Обитель…
***
Від чого залежить наша доля?
Від чого залежить наша доля?
Чи виконуємо ми Божу Волю,
Або ж, усюди панує свавілля?
Яким має бути суспільство?
Чи вміємо ми поважати стареньких?
Чи знаємо, як треба виховувати маленьких?
Чи поважаємо хліб та воду?
Чи бережемо рідну природу?
Чи звикли працювати із душею?
Чи любимо рідну Країну, чи пишаємось нею?
Чи бережемо ми культурні цінності,
Чи є в нас із Богом цілісність?
Чи помножуємо наукові надбання?
Чи знаємо, що таке щаслива сім’я?
Та про те, що все починається у родині,
Якою виросте кожна дитина?
Чи буде вона знати, що таке Віра, Надія, Любов?
Або ж, буде діяти «зуб за зуб, кров за кров»?
Чи вміємо ми дякувати Богові за кожну хвилину?
Чи не втрачаємо людяність у лиху годину?
Чи будуть наші діти нас поважати?
Чи дбаємо ми про хворих батька і мати?
Тож, від чого залежить наша доля?
Чи виконуємо ми Божу Волю?
| 